Vigil at the Halifax Minster
Today August 23 is Flag Day in Ukraine. It also marks to the day six months since the Russian invasion on February 23rd 2022. Today was an opportunity to commemorate our fallen brothers and sisters, defenders of Ukraine and those both friends and family no longer with us.
The poem read by Max written by an unknown defender of Ukraine
They take turns kneeling in the villages
In the cities, they stand and pay their respects
Children are taken home in coffins
And the rain pours like tears behind them
There is no more space left in the cemetery,
Red poppies adorn the wreaths
Such a thing would not happen in a terrible dream
As thunder rumbles far in the sky
To die in one's Motherland...
To leave life when you're so young
Our brothers and our sisters unable to share in the lives of the ones left behind
Our fathers and mothers unable to see their children grow
Parents, as if they were in hell,
Have hair turned grey in a day, anxiety and fear have added years.
They have escorted their sons and daughters to heaven
As tears drip from their cheeks
Our defenders, your brothers, your sisters
Have left for eternity so that we could live here in peace.
Already I hear the songs from the angels
Our debt to them will be an eternal bond between us.
Shots from machine guns ring out
Hearts clenched for a moment due to grief.
Let God's punishment of those red devils be soon
Let help them return to a place of damnation and fire
What price do we pay for peace?
For peace to come and the war to end?
How much more suffering do we have to endure ?
Every sacrifice will be remembered.
Every murdered soul never forgotten
We have but one dream.
Peace. Peace in our lifetime
A free Ukraine in a free Europe
We have but one dream
Glory to Ukraine. Glory to the heroes.
"Ukrainian hearts in Calderdale Hands"
Сьогодні, 23 серпня, в Україні відзначається День прапора. Це також відзначає шість місяців з моменту російського вторгнення 23 лютого 2022 року. Сьогодні була нагода вшанувати пам’ять наших загиблих братів і сестер, захисників України та тих друзів і родини, яких більше немає з нами через російський терор
Вірш, який читає Макс, написав невідомий захисник України
По черзі стають на коліна в селах
У містах вони стоять і віддають шану
Дітей везуть додому в трунах
І дощ ллє за ними, як сльози
На цвинтарі вже не залишилось місця,
На вінках красуються червоні маки
У страшному сні такого б не сталося
Як далеко в небі гримить грім
Померти на Батьківщині...
Піти з життя, коли ти такий молодий
Наші брати та сестри не можуть розділити життя тих, хто залишився
Наші батьки й матері не бачать, як ростуть їхні діти
Батьки, наче в пеклі,
Посивіло волосся за день, тривога і страх додали років.
Вони проводжали своїх синів і дочок на небо
Як сльози капають із їхніх щік
Наші захисники, ваші брати, ваші сестри
Відійшли у вічність, щоб ми жили тут спокійно.
Я вже чую пісні ангелів
Наш борг перед ними буде вічним зв’язком між нами.
Лунають постріли з автоматів
Від горя на мить стиснулися серця.
Нехай скоріше буде Божа кара тим червоним дияволам
Нехай допоможе їм повернутися до місця прокляття та вогню
Яку ціну ми платимо за мир?
Щоб настав мир і закінчилася війна?
Скільки ще страждань ми маємо витерпіти?
Пам'ятають кожну жертву.
Кожна вбита душа ніколи не буде забута
У нас лише одна мрія.
Мир. Миру в нашому житті
Вільна Україна у вільній Європі
У нас лише одна мрія
Слава Україні. Героям слава.